Історія Моторної вулиці за спогадами Миколи Рогового
Від сільських городів до нової вулиці
Колись тут було село Піщане, і вулиць тут на низу тоді було лише три — Бєлякова, Калініна і Тельмана. У всіх були великі городи. З Бєлякова городи доходили аж до середини водокачки, трохи далі, ніж де зараз Курчатова, і там зустрічалися з городами тих, хто жив на Калініна. Тож на місці Грибоєдова, Курчатова і Моторної були лише городи. У багатьох на городах росли дерева, подекуди були колодязі, але будівель ніяких не було.
І ось наприкінці шістдесятих через ці городи стали прокладати вулиці, і ділянки віддавати під забудову. Спочатку нарізали Грибоєдова, потім Курчатова, а останньою — Моторну. Деякі господарі з Бєлякова, поки у них не встигли забрати городи, починали на цих городах будувати будинки для своїх дорослих дітей. Тоді держава дозволяла дітям на цій землі залишитися. А решту землі роздали робітникам моторного заводу. Тому вулицю й назвали Моторною. До речі, Курчатова теж нарізали працівникам моторного. А провулки Крилова — працівникам «Автокольорлиту». На південний схід від Тельмана Моторну подовжили тільки через 2 або 3 роки після нас, і теж роздали працівникам моторного. А спочатку прорізали Моторну тільки від гори до Тельмана. Було це навесні 1968 року.
Розподіл ділянок та особливості забудови
Під забудову роздали ділянки на непарному боці вулиці, кожному по 6 соток. А на парному боці так і залишилися городи з Бєлякова. Там уже пізніше будинки будувалися: хтось продавав землю у себе на городі, хтось будував там будинки своїм дітям, але це все вже було добровільно, силоміць на парному боці землю не відбирали. І будувалися там уже поступово, досі там будуються нові будинки на місці городів, а в багатьох місцях і дотепер городи так і виходять на Моторну.
А на непарному боці Моторної будувалися всі одночасно. Мені дісталася ділянка на Моторній, 23. Ми насамперед викопали колодязь, щоб було звідки брати воду на будівництво. У 69-му році ми побудували тимчасовий будиночок, і наприкінці року вже туди переселилися. У 70-му побудували коробку будинку, а в 71-му зробили оздоблювальні роботи і заселилися в будинок. Будівництво йшло повільно, тому що ми з дружиною все робили самотужки. Ті, хто наймав будівельників, будувалися швидше.
Вимоги до благоустрою та будинкові книги
Будинкову книгу давали тільки тим, хто побудує дім, перед будинком поставить паркан, а перед парканом посадить палісадник — 1 або 2 ряди дерев. Вулиця у нас неширока, тому всі садили один ряд. А паркани тоді всі ставили дерев'яні — штахетники. Зараз на вулиці багато європарканів, є цегляні та сталеві паркани, але їх поставили вже в останні роки.
У моїй будинковій книзі є і планувальне завдання, підписане 1 серпня 1968 року. Там приблизно намальовано, як мають бути у дворі розташовані будівлі. Не обов'язково було чітко будувати як у цьому завданні, і план двору складали вже потім, коли все було побудовано. Але все одно всі побудували будинки на одному й тому ж боці дворів: як заходиш через ворота, будинок ліворуч, а город праворуч, і кожен будинок виходить вікнами в сусідський город.
Поява комунікацій: світло, вода, зв'язок та газ
Електрика: Світло на вулиці проклали швидко, за рік. Бригада електриків із моторного заводу поставила стовпи, простягнула дроти, повісила ліхтарі. Стовпи поставили на непарному боці, адже на парному тоді ще ніхто не будувався. У 90-ті та 2000-ні роки перегорілі лампочки стали міняти нерегулярно. Був час, коли на весь квартал від Тельмана до гори горів тільки один ліхтар, і то тому, що господар сам платив за електрику.
Водопровід: Воду теж провели в перші роки. Протягнули труби з Тельмана і поставили на Моторній дві колонки: одну на розі з Тельмана, а іншу на середині вулиці, між будинками номер 15 і 17. А до себе в будинки воду довго не дозволяли прокладати. Розглядала комісія водоканалу, дати чи не дати дозвіл. У мене дружина була діабетиком, тому нам прокласти воду було простіше. Дозвіл ми отримали у 89-му. Згодом і інші люди провели воду. Але деякі не проводили воду десь до 2005 або 2010 року, поки водоканал не прибрав колонки на вулиці: спочатку на розі з Тельмана, а потім і на середині вулиці.
Телефони: Телефони у нас з'явилися тільки в 90-ті. Черга була велика. Телефон дозволяли ставити або за великим знайомством, або хворим. Але ми не ставили. Ми і на початку 2000-х ходили дзвонити до друзів через кілька будинків від нас. А потім з'явилися мобільники, і телефон став узагалі не потрібен.
Газифікація: Газ прокладали десь приблизно у 2005-му, одночасно з усіма сусідніми вулицями. Було кілька фірм, які змагалися за те, щоб їм довірили прокладати газ на нашій вулиці. Але у нас вибрали невдалу фірму: вона брала занадто дорого.
Дорожнє покриття та інфраструктура
На обліку парткому заводу від самого початку стояло питання зробити на вулиці тверде покриття. Потім хтось на парткомі сказав, що асфальт уже проклали, питання викреслили і більше до нього не поверталися, хоча насправді ніякого асфальту й не було. На початку 90-х вулицю засипали щебенем, але, коли проводили на вулиці газ, увесь щебінь перемішали із землею.
Навпроти будинку 25 у свій час стояв турнік. Його один спортсмен сам поставив у 90-ті роки. Дехто ходив туди займатися, діти часто там збиралися. А у 2000-х турнік зрізали, — нібито діти сильно шуміли.
Записано Олексієм Голубовим за розповіддю його дідуся Миколи Рогового.
Коментарі
Дописати коментар