Мелітополь у пісні Володимира Висоцького «Здравствуйте, мое почтенье»

З Мелітополем Володимир Висоцький знайомий не з чуток. Недарма ж йому тут пам'ятник поставили! Справа була у квітні 1978 року. Спочатку планувалися виступи тільки в Запоріжжі.

Спогади журналіста Ю. Сушка:

З крутого трапа московського літака Висоцький відразу потрапив в обійми незнайомого адміністратора:

— З благополучним прибуттям, Владім-Семеничу!

— Привіт!

— Тут є одна пропозиція... До вечора ще далеко... Можна майнути в Мелітополь... Га? Славне таке містечко. Зробимо тільки один концерт — і назад у Запоріжжя. Машина готова, афіші, чесно кажучи, там уже висять...

— А це далеко?

— Та ні, тут кілометрів сто.

— Встигнемо обернутися?

— Повинні...

На два своїх перших виступи в «Юності» Володимир Висоцький безнадійно запізнився години на півтори: мелітопольський палац культури імені Шевченка не зміг умістити відразу всіх охочих... При тисячі посадкових місць у залі було продано дві тисячі квитків.

Спогади глядача Анатолія Смердова:

Це був понеділок, рік 1978. Висоцький давав у Мелітополі концерт у БК ім. Шевченка. Я взяв у свого начальника відгул і бігом у БК. Тут народу — страшно! Про зайвий квиток і мови немає. Послухати «живого» Висоцького прийшла добра половина міста. Натовп наліг на скляні двері біля входу і видавив їх. Люди повалили в зал, стримувати їх було марно. Сиділи на головах одне в одного. Висоцький вийшов у другому відділенні. Вийшов, заспівав — і все!..

Спогади Миколи Тамразова, адміністратора Висоцького:

Був один кумедний випадок... У Мелітополі я виходжу на сцену — і завмираю: зал на тисячу місць, а продано дві тисячі квитків. Люди не могли ні зітхнути, ні поворухнутися. Я зрозумів, що якщо хоч хто-небудь зробить необережний рух, то може статися тиснява. І я попросив, щоб люди сиділи абсолютно спокійно, щоб не було ніяких оплесків... А Володя стояв за лаштунками, не дуже розуміючи, що там відбувається... Чому це я забороняю людям розмовляти?! ...Після того (двокомплектного) концерту в Мелітополі ми запізнилися на концерт у Запоріжжі, запізнилися на годину сорок!

Спогади колишнього працівника БК ім. Шевченка Євгена Лисакова:

Я потрапив на другий концерт, бо розбили вхідні скляні двері. Ось туди багато хто й просочився без квитків. У першому відділенні виступав ансамбль, якого ніхто не слухав, за що Висоцький потім слухачам дорікнув.

З 1984 року я працював фотографом у БК ім. Шевченка, тому знаю дещо про те, як проходили концерти, від співробітників, які мали відношення до тих виступів. Знімав Висоцького на чорно-білу плівку фотограф Анатолій Ортін. Особисто я бачив одну фотографію з того концерту, під склом на столі. Ні плівок, ні інших фото я більше ніколи не зустрічав, хоча у мене в лабораторії був весь архів плівок відділу культури. Можливо, плівка була відразу ж проявлена і вилучена.

Кілька слів про запис концерту на магнітофон. Радисти БК приготувалися писати концерт, як зазвичай, з радіорубки, але їм заборонили. Вони не засмутилися, бо заздалегідь розмістили людину з магнітофоном під сценою. Після концерту його звідти витягли, «подякували» і вилучили записи.

Спогади Олени Ортіної, дочки фотографа Анатолія Ортіна:

Плівку у тата забрали. Він встиг надрукувати всю плівку. До нього прийшов чоловік на прізвище Марцинюк із нашого КДБ і велів усі знімки віддати. Дозволив залишити тільки одну фотографію, вона збереглася в нашій родині. Фонограму хтось робив, але потім була така розмова, що їх викликали в КДБ і запис вилучили. Висоцький виступав у нас у місті два дні й давав по два концерти на день. Жив він у готелі «Мелітополь», це зовсім поруч із БК імені Шевченка. Народу на концертах була неймовірна кількість, у проходах стояли. Висоцький багато співав, багато розповідав. Інтерес був просто колосальний!

Спогади художника-оформлювача БК ім. Шевченка Вілена Усікова:

Концертів абсолютно точно було два. Організовані вони були за участю міськкому комсомолу. У місті він був один день тільки, на ночівлю не залишався. Один концерт проходив у першій половині дня, годині об одинадцятій, а інший — після обіду. Зал був переповнений. Багато народу привезли на автобусах із районів. Після першого концерту один із глядачів, будучи, вочевидь, занадто збудженим від того, що він бачив Висоцького, не помітив скляні двері, буквально врізався в них. Дякувати Богу, поранений він не був.

У нас завжди було бажання після концерту сфотографуватися з артистом. Ми запросили учасників фотоклубу «Спектр», але Віктор Прокопович Мацегора, директор БК, не наважився його попросити сфотографуватися з усіма разом.

На першому концерті буквально після виконання Висоцьким перших двох пісень йому прийшла записка з проханням виконати якусь пісню. На це Висоцький відповів:

— Я не співак, і пісень не співаю. Я заздалегідь намічаю, що я буду виконувати. Те, що Ви просите, я виконувати не буду.

І після цього пішов за лаштунки.

Мацегора запитує:

— Володю, може, щось не так?

Він каже:

— Дуже втомився.

Це єдина фраза, яку зронив Висоцький за лаштунками. Він дійсно виглядав дуже втомленим, був замкнутим, тому й запропонувати йому спільне фото не наважилися.

А ось власне текст пісні Висоцького про Мелітополь:

 

Здравствуйте, мое почтенье.
И от водки нет спасенья.
Я приехал вас развеселить.
Зухтер парень я бывалый
Я увидел мест немало
И прошу за ето право пить.

Я был у Питеру, в Одесса и на юге
У Кишиневе, в Магадане и в Калуге
А в Мелитополе пришлось надеть халат.
А зухтер махтер их бин а-фартовый ярт.

 

---

У статті використано матеріали Марка Цибульського та сайту v-vysotsky.com.

Джерело