Мелітопольські вулиці з помилками в назві

Джерело: Семен Воловник. Ім'я для вулиці // «Мелитопольские Ведомости» № 108 (283) за 13 вересня 1994 року. — С. 4.

Людям із розвиненим почуттям власної гідності напевно знайоме неприємне відчуття, коли хтось перекручує наше прізвище. Ми сприймаємо його як частину нас самих, і переінакшення прізвища — це ніби замах на нашу сутність. Прізвище пов'язує нас із довгим рядом предків, що сягає в туманну далечінь століть. Не знаючи про цих предків практично нічого, ми зберігаємо в недоторканності їхнє прізвище як спадок і талісман.

Уважні до себе, ми буваємо цілком байдужими до інших. Чи завжди ми правильно запам'ятовуємо з першого разу прізвище людини, з якою знайомимося? Утім, зараз хотілося б поговорити про інше.

...Наприкінці 30-х років увесь світ із тривогою стежив за епопеєю радянського криголамного пароплава «Георгій Сєдов». 812(!) діб корабель, намертво затиснутий кригами, дрейфував Арктикою, діставшись з волі стихій майже Північного полюса. Корабель не був готовий до таких випробувань і будь-якої миті міг бути роздавлений важкими кригами. Полярні робінзони знаходили вихід із найбільш запаморочливих ситуацій, і все завершилося щасливо.

Капітан корабля став Героєм Радянського Союзу. Його ім'ям називали в різних містах вулиці. Є така вулиця і в нас. Цим капітаном був Костянтин Сергійович БадІгін. 99 відсотків мелітопольців же простодушно впевнені, що насправді його прізвище «БадИгін».

Ця впевненість підтримується місцевим телебаченням, газетами, промовами представників міських служб, офіційними документами. Я можу пробачити помилку якій-небудь 70-річній старенькій, освіта якої обмежується повним курсом церковно-парафіяльної школи. Але журналісту, вчителю, держчиновнику? Адже це так легко — простягни руку, візьми том Великої Радянської Енциклопедії, і все з'ясується. Але ні, як давно було помічено, ми занадто «ліниві й недопитливі».

Уявіть: приїжджає цей, як його охрестили газети, «легендарний капітан», до нашого міста і чує, на що перетворилося в нас його прізвище, а заразом дізнається, що вулиця, названа на честь його моряків — СЄДОВЦІВ, називається багатьма мелітопольцями як «вулиця Сєдовцева»...

Звісно, цього приїзду, може, ніколи й не буде. Але земляки Героя Радянського Союзу І. А. Бейбулатова до нас приїжджали не раз. Герой боїв 1943 р. за Мелітополь похований у нас на Братському кладовищі. Є гранітна могильна плита. А поруч із кладовищем, як відомо, проходить вулиця, що носить ім'я хороброго комбата. Про це сповіщає меморіальна дошка на кутовій будівлі. Ось тільки прізвище визволителя там перекручено. Дошка називається меморіальною — від латинського слова «меморія» — пам'ять. Цікаво, як пояснювали представники міської влади помилку, висічену на мармурі, землякам і родичам Бейбулатова? «Прикре непорозуміння», «обов'язково все виправимо найближчим часом»? Дошка висить уже чверть століття...

Нинішні назви вулиць нижньої, старої частини міста отримані ними в перші повоєнні роки. Давалися ці назви зазвичай на честь вождів революції — Леніна, Троцького, Луначарського, Свердлова та ін. Лише для однієї вулиці зробили тоді виняток. Кримський форштадт назвали ім'ям дуже популярного в місті робітника-взуттьовика Йосипа Пассова. У 1917 р. він вів активну діяльність як більшовик, потім поїхав на Донбас і доля його невідома. У документах, розшуканих у Донецькому та Ростовському обласних архівах, його прізвище написано чітко — з двома літерами «с». На двох документах стоїть його власноручний підпис — «Пассов». Вдалося знайти й родичів Йосипа Пассова — всі вони зберегли таке написання прізвища.

У 1977 р. я опублікував матеріал про Пассова в мелітопольській газеті. У 1989 р. міський музей звернувся з клопотанням до міськвиконкому про зміну відповідних табличок на вулиці Пассова. І що ж? Віз і нині там.

Здавалося б, яка дрібниця — одна літера! Чи варто здіймати галас? Але скажіть, шановний читачу, якби на могилі ваших батьків було написано прізвище з помилкою на одну літеру, ви були б байдужі? Чи постаралися б скоріше виправити помилку?

Люди, про яких тут ішлося, не можуть постояти за свої честь і гідність. Пассова та Бейбулатова немає в живих, а капітан Бадігін живе в Москві, пише книги, організовує експедиції й не підозрює про мелітопольців, які перекручують ледве не щодня його прізвище.

Пам'ять потрібна не мертвим. Вона потрібна живим. Якщо нам начхати на тих, хто жив на нашій землі вчора, то нашим дітям і онукам буде начхати на нас із вами.

Ім'я для вулиці — це не тільки зручне позначення для місця проживання. Це ще й чиєсь ІМ'Я. А без поваги до імені немає й поваги до людини.

Семен ВОЛОВНИК

Джерело