Історія Берегової вулиці за спогадами місцевої жительки

 Таїса Захарівна живе неподалік від початку Берегової вулиці з моменту її прокладання.

Забудова вулиці та розподіл ділянок

Коли нарізали Берегову вулицю, ділянки тут давали водіям, які працювали на автобазі. До цього тут були городи з Калініна. Рахували, скільки дерев на городі, і за кожне дерево треба було заплатити колишнім господарям.

А на парному боці вулиці городи не відбирали. Господарі з Калініна їх або продавали, або віддавали дітям, щоб ті будувалися.


На непарному боці всім нарізали по 6 соток. На початку вулиці урвище підходить близько, тому частина ділянок опинилася в балці. У решти вся ділянка нагорі. Тільки десь у 1970 році виконком кинув клич займати балку під городи.

Городи в балці та загроза будівництва гаражів

Якраз тоді балку прочистили земснарядом, і річка пішла в одне русло. До цього річка була широкою, відразу за урвищем вода починалася. Там навіть черепахи були. А скільки жаб! Але в річці було мілко, тож там не купалися, хіба що діти.

І ось, люди почали в балці городи розробляти. Там, біля річки, завжди краще родило. Там і вогко, поливати не треба, і земля удобрена. А тут нагорі пісок — у нього воду лий та лий, а врожай усе одно гірший, ніж унизу.

Але приватизувати землю в балці не дозволили, сказали — це державне, поки що можна користуватися, але, якщо державі знадобиться, вона забере назад.

І коли мером був Мангул, він сказав, що забере балку під гаражі для Моторного заводу. Це на додачу до тих гаражів, які там є зараз. Сказали, що зроблять дорогу від мосту, від проспекту Богдана Хмельницького, навіть уже кілочки набили. Але люди пішли до Мангула і попросили землю не відбирати. Він приїхав, побачив, які тут картопля й помідори, і сказав: таку красу не можна псувати. І нові гаражі будувати не стали.

Зараз молодь уже позакидала багато городів у балці, і там усе травою позаростало, амброзією.

Комунікації та інфраструктура

  • Водопровід та дороги: Перші, хто будувалися на Береговій, носили воду з Калініна на коромислі. Воду на вулиці провели тільки десь у 1968 році. А трохи згодом зробили асфальт на початку вулиці, домоглися чоловіки-водії з автобази.

  • Телефони: Телефони дали спочатку тільки учасникам війни. Потім виділили ще 11 номерів, але людям довелося самим під ці номери тягнути кабель, діставати його з бердянського заводу. Це вважалося як кооператив.

  • Газифікація: Газ проклали по парному боку вулиці, а з непарного довелося під вулицею труби тягнути. Усі заплатили за газ по 600 гривень. Обіцяли людям ці гроші повернути, але так і не повернули.

Записано Олексієм Голубовим.

Джерело

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вулиця контрастів

  14 лютого 2007 00:00 | Автор: Роман КЛОЧКО Побудований на спір Найвідоміша будівля на цій вулиці — триповерховий будинок, у якому зараз розміщується факультет мистецтв і художньої освіти МДПУ. Зі спогадів старожилів відомо, що цей будинок збудований на початку ХХ ст. на спір: лісопромисловець Ілля Адірович і купець І. Є. Черников хотіли довести один одному, чий будинок кращий. Черников вибудував особняк, у якому тепер краєзнавчий музей, Адірович — згадану будівлю на вул. Невського. А ось хто виграв спір, невідомо. Кажуть, що цеглу (клінкер німецький) для будинку Адіровича віддав даром або за символічну ціну власник цегельного заводу Густав Шац. Мелітопольці, які звикли будувати з червоної цегли, з недовірою ставилися до білої, яку виготовляли на заводі Шаца. Будинок Адіровича став рекламою білої цегли, причому гідною — будинок, хоч і втратив частину колишньої краси, стоїть досі. До революції в цій будівлі знімали квартири заможні мелітопольці. Місце тут було мальовниче: у дворі б...
Докладніше

Історія руху есперанто в Мелітополі

Зображення
 У 1887 році варшавський окуліст Людвіг Заменгоф винайшов есперанто — найпоширенішу у світі штучну мову. За задумом, есперанто мало стати мовою міжнародного спілкування, але, незважаючи на легкість у вивченні (найпростіша граматика, відсутність винятків із правил, впізнавані корені з європейських мов), потіснити англійську з міжнародного п'єдесталу не вдалося. Все-таки 130 років — це дуже мало для підкорення світу, і сьогодні есперанто — не більше ніж дивовижне хобі та спосіб знайти цікавих співрозмовників. Скільки людей володіє есперанто, сказати складно: різні джерела називають числа від десятків тисяч до мільйонів.      Винахідник есперанто Людвіг Заменгоф Щойно з'явилося есперанто, воно відразу викликало інтерес у різних куточках земної кулі, зокрема й у Мелітополі. Спроби винайти «світову мову» робилися й до цього, але есперанто виявилося найбільш вдалим і продуманим (Заменгоф працював над своїм проєктом понад 10 років). Спочатку не було жодних шкіл та курсів, т...
Докладніше

Мелітополь у пісні Володимира Висоцького «Здравствуйте, мое почтенье»

З Мелітополем Володимир Висоцький знайомий не з чуток. Недарма ж йому тут пам'ятник поставили! Справа була у квітні 1978 року. Спочатку планувалися виступи тільки в Запоріжжі. Спогади журналіста Ю. Сушка: З крутого трапа московського літака Висоцький відразу потрапив в обійми незнайомого адміністратора: — З благополучним прибуттям, Владім-Семеничу! — Привіт! — Тут є одна пропозиція... До вечора ще далеко... Можна майнути в Мелітополь... Га? Славне таке містечко. Зробимо тільки один концерт — і назад у Запоріжжя. Машина готова, афіші, чесно кажучи, там уже висять... — А це далеко? — Та ні, тут кілометрів сто. — Встигнемо обернутися? — Повинні... На два своїх перших виступи в «Юності» Володимир Висоцький безнадійно запізнився години на півтори: мелітопольський палац культури імені Шевченка не зміг умістити відразу всіх охочих... При тисячі посадкових місць у залі було продано дві тисячі квитків. Спогади глядача Анатолія Смердова: Це був понеділок, рік 1978. Висоцький давав у Мелітопо...
Докладніше