Палац Культури ім. Шевченка та кінотеатр «Україна», 1965 рік

 Ігор Степанович Гуляєв (Харків) надіслав дві фотографії, на яких зображений Мелітополь середини 1960-х років.

1. Палац культури ім. Шевченка у 1965 році, одразу ж після будівництва нової будівлі на площі Перемоги. На фасаді будівлі видно великий портрет Леніна з гаслом «Мистецтво належить народу». У 1948–1965 рр. ця установа знаходилася в будівлі, яку пізніше зайняв БК «Жовтень».

Цього ж року молода Центральна площа, яка лише кілька років тому з'явилася на території приватного сектору вулиці Леніна, отримала ім'я Перемоги. З багнюки та величезної калюжі на передньому плані видно, що як слід облаштувати площу на той час ще не встигли.



2. Кінотеатр «Україна» на перехресті вулиці Фрунзе та проспекту Богдана Хмельницького приблизно у 1964–1965 рр. Афіші, кіоски, черга кіноглядачів. Дамби в бік Мікрорайону, як і самого Мікрорайону, тоді ще не було, що видно праворуч на задньому плані.



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вулиця контрастів

  14 лютого 2007 00:00 | Автор: Роман КЛОЧКО Побудований на спір Найвідоміша будівля на цій вулиці — триповерховий будинок, у якому зараз розміщується факультет мистецтв і художньої освіти МДПУ. Зі спогадів старожилів відомо, що цей будинок збудований на початку ХХ ст. на спір: лісопромисловець Ілля Адірович і купець І. Є. Черников хотіли довести один одному, чий будинок кращий. Черников вибудував особняк, у якому тепер краєзнавчий музей, Адірович — згадану будівлю на вул. Невського. А ось хто виграв спір, невідомо. Кажуть, що цеглу (клінкер німецький) для будинку Адіровича віддав даром або за символічну ціну власник цегельного заводу Густав Шац. Мелітопольці, які звикли будувати з червоної цегли, з недовірою ставилися до білої, яку виготовляли на заводі Шаца. Будинок Адіровича став рекламою білої цегли, причому гідною — будинок, хоч і втратив частину колишньої краси, стоїть досі. До революції в цій будівлі знімали квартири заможні мелітопольці. Місце тут було мальовниче: у дворі б...
Докладніше

Історія руху есперанто в Мелітополі

Зображення
 У 1887 році варшавський окуліст Людвіг Заменгоф винайшов есперанто — найпоширенішу у світі штучну мову. За задумом, есперанто мало стати мовою міжнародного спілкування, але, незважаючи на легкість у вивченні (найпростіша граматика, відсутність винятків із правил, впізнавані корені з європейських мов), потіснити англійську з міжнародного п'єдесталу не вдалося. Все-таки 130 років — це дуже мало для підкорення світу, і сьогодні есперанто — не більше ніж дивовижне хобі та спосіб знайти цікавих співрозмовників. Скільки людей володіє есперанто, сказати складно: різні джерела називають числа від десятків тисяч до мільйонів.      Винахідник есперанто Людвіг Заменгоф Щойно з'явилося есперанто, воно відразу викликало інтерес у різних куточках земної кулі, зокрема й у Мелітополі. Спроби винайти «світову мову» робилися й до цього, але есперанто виявилося найбільш вдалим і продуманим (Заменгоф працював над своїм проєктом понад 10 років). Спочатку не було жодних шкіл та курсів, т...
Докладніше

Мелітополь у пісні Володимира Висоцького «Здравствуйте, мое почтенье»

З Мелітополем Володимир Висоцький знайомий не з чуток. Недарма ж йому тут пам'ятник поставили! Справа була у квітні 1978 року. Спочатку планувалися виступи тільки в Запоріжжі. Спогади журналіста Ю. Сушка: З крутого трапа московського літака Висоцький відразу потрапив в обійми незнайомого адміністратора: — З благополучним прибуттям, Владім-Семеничу! — Привіт! — Тут є одна пропозиція... До вечора ще далеко... Можна майнути в Мелітополь... Га? Славне таке містечко. Зробимо тільки один концерт — і назад у Запоріжжя. Машина готова, афіші, чесно кажучи, там уже висять... — А це далеко? — Та ні, тут кілометрів сто. — Встигнемо обернутися? — Повинні... На два своїх перших виступи в «Юності» Володимир Висоцький безнадійно запізнився години на півтори: мелітопольський палац культури імені Шевченка не зміг умістити відразу всіх охочих... При тисячі посадкових місць у залі було продано дві тисячі квитків. Спогади глядача Анатолія Смердова: Це був понеділок, рік 1978. Висоцький давав у Мелітопо...
Докладніше