Південна частина Мелітополя наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років

 Ось переклад тексту українською мовою:

Південна частина Мелітополя наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років

Спогади місцевої жительки Клавдії Олександрівни.



Про Червоноармійську вулицю

Раніше вулиця називалася вулицею Папаніна, а наприкінці 50-х її перейменували на Червоноармійську. На західному боці Червоноармійської, в районі нинішньої вулиці Абдалієва, будинків не було, тут були городи з вулиці Вакуленчука. І на східному боці вулиці будинків було набагато менше, ніж зараз, і всі з великими городами. Городи доходили до вулиці Сєдовців. Сама вулиця Сєдовців була просто стежкою в кінці городів. А вулиці Станіславського взагалі не було. Між городами не було парканів, а росли дерева. Багато шовковиці. Тоді колгосп «Зоря» розводив шовкопряда. Вулицею їздила підвода, ми її називали «гарбою», і збирала гілки шовковиці. Господарі зрізали гілки на своїх городах і несли на гарбу.

Про Піщанський струмок

Піщанський струмок був чистим одразу після війни, поки заводи не працювали. А як у 50-ті запрацювали м'ясокомбінат і консервний завод та почали скидати стоки у струмок, так у ньому вода і стала брудною. Працювали заводи на повну. Бувало, від самого Богдана Хмельницького тягнеться черга з машин із худобою на м'ясокомбінат. А що якого дня на консервному заводі готують — можна було за запахом дізнатися. До речі, Піщанським струмок ми не називали. Він у нас був без назви.

Записав Олексій Голубов.

Фото: А-JackMTV-

Джерело

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Вулиця контрастів

  14 лютого 2007 00:00 | Автор: Роман КЛОЧКО Побудований на спір Найвідоміша будівля на цій вулиці — триповерховий будинок, у якому зараз розміщується факультет мистецтв і художньої освіти МДПУ. Зі спогадів старожилів відомо, що цей будинок збудований на початку ХХ ст. на спір: лісопромисловець Ілля Адірович і купець І. Є. Черников хотіли довести один одному, чий будинок кращий. Черников вибудував особняк, у якому тепер краєзнавчий музей, Адірович — згадану будівлю на вул. Невського. А ось хто виграв спір, невідомо. Кажуть, що цеглу (клінкер німецький) для будинку Адіровича віддав даром або за символічну ціну власник цегельного заводу Густав Шац. Мелітопольці, які звикли будувати з червоної цегли, з недовірою ставилися до білої, яку виготовляли на заводі Шаца. Будинок Адіровича став рекламою білої цегли, причому гідною — будинок, хоч і втратив частину колишньої краси, стоїть досі. До революції в цій будівлі знімали квартири заможні мелітопольці. Місце тут було мальовниче: у дворі б...
Докладніше

Історія руху есперанто в Мелітополі

Зображення
 У 1887 році варшавський окуліст Людвіг Заменгоф винайшов есперанто — найпоширенішу у світі штучну мову. За задумом, есперанто мало стати мовою міжнародного спілкування, але, незважаючи на легкість у вивченні (найпростіша граматика, відсутність винятків із правил, впізнавані корені з європейських мов), потіснити англійську з міжнародного п'єдесталу не вдалося. Все-таки 130 років — це дуже мало для підкорення світу, і сьогодні есперанто — не більше ніж дивовижне хобі та спосіб знайти цікавих співрозмовників. Скільки людей володіє есперанто, сказати складно: різні джерела називають числа від десятків тисяч до мільйонів.      Винахідник есперанто Людвіг Заменгоф Щойно з'явилося есперанто, воно відразу викликало інтерес у різних куточках земної кулі, зокрема й у Мелітополі. Спроби винайти «світову мову» робилися й до цього, але есперанто виявилося найбільш вдалим і продуманим (Заменгоф працював над своїм проєктом понад 10 років). Спочатку не було жодних шкіл та курсів, т...
Докладніше

Мелітополь у пісні Володимира Висоцького «Здравствуйте, мое почтенье»

З Мелітополем Володимир Висоцький знайомий не з чуток. Недарма ж йому тут пам'ятник поставили! Справа була у квітні 1978 року. Спочатку планувалися виступи тільки в Запоріжжі. Спогади журналіста Ю. Сушка: З крутого трапа московського літака Висоцький відразу потрапив в обійми незнайомого адміністратора: — З благополучним прибуттям, Владім-Семеничу! — Привіт! — Тут є одна пропозиція... До вечора ще далеко... Можна майнути в Мелітополь... Га? Славне таке містечко. Зробимо тільки один концерт — і назад у Запоріжжя. Машина готова, афіші, чесно кажучи, там уже висять... — А це далеко? — Та ні, тут кілометрів сто. — Встигнемо обернутися? — Повинні... На два своїх перших виступи в «Юності» Володимир Висоцький безнадійно запізнився години на півтори: мелітопольський палац культури імені Шевченка не зміг умістити відразу всіх охочих... При тисячі посадкових місць у залі було продано дві тисячі квитків. Спогади глядача Анатолія Смердова: Це був понеділок, рік 1978. Висоцький давав у Мелітопо...
Докладніше